співучий — [сп іву/чией] м. (на) чому/ ч ім, мн. ч і … Орфоепічний словник української мови
співучий — прикметник … Орфографічний словник української мови
вивільга — и, ж. Співучий птах середніх розмірів із родини горобцеподібних … Український тлумачний словник
вівчарик — I а, ч. Зменш. пестл. до вівчар 1). II а, ч. Дрібний перелітний співучий птах жовтувато зелено сірого забарвлення, із шилоподібним дзьобом … Український тлумачний словник
дрізд — дрозд, дрозда/, ч. Невеликий співучий птах, що живе в лісах, гніздиться на деревах, кущах, землі … Український тлумачний словник
ліричний — а, е. 1) Стос. до лірики (у 1 знач.). || Який є об єктом опису в ліриці. || Який є лірикою. 2) Емоційно забарвлений, хвилюючий. •• Ліри/чний ві/дступ а) пройнята ліризмом частина художнього твору, яка не має безпосереднього зв язку з послідовним… … Український тлумачний словник
співливий — а, е. 1) Який уміє і любить співати; який багато співає. 2) Схожий на спів; наспівний, співучий … Український тлумачний словник
співний — спі/вна/, спі/вне/, рідко. Стос. до співу. || Схожий на спів; наспівний, співучий. || Співочий (про птаха) … Український тлумачний словник
співочий — а, е. 1) Стос. до співу, співів. Співоча культура. || Який складається зі співаків, охоплює співаків. || Який виховує, готує співаків. 2) Те саме, що співучий 1). 3) Який уміє співати, мелодійно свистіти і т. ін. (про птаха). || Який багато… … Український тлумачний словник
співуче — Присл. до співучий 2) … Український тлумачний словник
